Поглянь у себе
(18+)
НОВИЙ РІК КАЖЕТЕ нові дні, нові мрії і нове життя всі так надіються що новий рік буде кращим що в ньому небуде болі, розчарувань. Що в новий рік потрібно іти без довгів і потрібно прощати обіди Та нерозумієте ви істини Люди що новий рік це просто лінія яку потрібно переступити та все одно цеж ідете ви а що зробити якщо усі в душі гнилі... якщо усі лиш думаю про себе і немають діла до тебе чи до мене.... якщо цей світ будується лиш так щоб через деякий час він зник.... ніхто недумає скільки хворих у нас на СНІД чи скільки дітей в дітдомі..... і почуття совісті нікому незнайомі.... Та я вже неговорю про щось святе... віра в Бога прокидається лише тоді коли ми у якійсь біді.... і с кожним днем ми все блище пекла ...... НОВИЙ РІК КАЖЕТЕ.... цікаво як будуть жити наші діти через років 100... будуть ходити бомжувать .... і весь час дозу собі шукать..... та ні напевно жити будуть лиш років 25 .... на вулицях будуть текти ріки із відходів..... а в роддомі будуть родить уродів.... цікава казка правда .... а може й ні ..... та Вас судити не мені....... НОВИЙ РІК КАЖЕТЕ ..... ну празнуйте тоді .... та незабувайте що так ідуть роки.... один за другим потім третій...... і нас згадають лиш на портреті.... а може й НІ..... З НОВИМ РОКОМ ДОРОГІ
2021-02-08 18:27:07
3
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4115
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12869