— Не проти послухати одну пісню?
— Давай! - згодився я, мені було цікаво, який стиль вона слухає.
Коли Емма увімкнула, я зрозумів, що у нас одинакові смаки.
Так ми йшли парком, слухаючи "Portugal, The Man, Richie..."
Потім я побачив магазинчик з морозивом.
— Не хочеш поласувати морозивом? - запитав її.
— Я не проти. - промовила Емма.
Підходячи до магазинчику, засунув в кишеню руку, та я зовсім забув, я до цього жив без грошей, ладно треба щось придумати...
Раптом Емма підійшла та дала грошей, посміхаючись.
— Не перемайся, всі можуть забути гаманець.
Я посміхнувся, швиденько купив їй морозиво, а після ми пішли до неї додому, бо на вулиці почався дощ.
До себе я б не зміг її привести, бо десь років 10 жив без квартири. Мій дім, де сяду.
Коли зайшли до квартири, перше, що мені кинулось в очі це фотографії сім'ї.
Потім пройшли до її кімнати. Посеред кімнати стояв диванчик, на якому спав котик.
Мені стало смішно, не знаю чому.
Через пару хвилин Емма принесла пляшку вина. І тут мені уже ніяк не відкрутитись. Нехай, що буде те буде. Випив з нею за перше знайомство, потім за те, що зустрічаємось. Потім вона увімкнула кіно. Я її обійняв, та раптом відчув, як паразит почав повзти під моєю шкірою до її шиї. Тож мені довелось прибрати руку з її плеча. Та я не тільки це відчув, мені стало погано від алкоголю, та ще паразит додав — вкусив мене. Мда, з цим не жартують. Я піднявся з дивану і промовив:
— Вибач, мені краще піти. Я забув, що в мене ще ділова зустріч. Не ображайся, мені добре з тобою, але зустріч...
Емма поглянула своїми сірими очима на мене та кивнула, нічого не відповівши на це. Іноді вона мене лякає своїм мовчанням. Хоча я її теж, мабуть.
Я одягнувся та вийшов з квартири, закривши за собою двері.
На вулиці лив дощ, але він мені не страшний. Вийшовши до середини вулиці, обернувся, щоб подивитись у її вікно. Я злякався, там стояли привиди її сім'ї, які дивились на мене. Я вирішив зникнути з цієї вулиці негайно. Машина, яка їхала назустріч мені, зупинилась, я відкрив дверцята, сів, та не встиг закрити двері, як водій рванув, двері від вітру самі зачинились...