Мораль і правда

supero

Ми - суспільство без моралі, Бо мораль у кожного своя. Тим, що брешуть заради блага, Чесні поперек горла стали, Їм бути чесним - це вже злочин. А комусь, брехня - найтяжчий гріх. То де ж шукати правди? Де віднайти те єство світла, Що порухом пальця вкаже Хто правий в вічнім спорі. Не знаю й не знала я... Та відаю точно - нема його в суді, І не було... Та не виніть суддей, вони - теж люди З своїми демонами в голові. Люди, що, як і всі ми, Не відають, де правда. Не буть людям суддями людей! Правда багатогранна і необ'ятна, Як вічність, яку нам не пізнать.

2023-04-21 19:36:52

Інші вірші поета

Тим, кого вже нема Любов всюдисуща Недосяжність краси Порочний круг

Інші поети

Polya Ya

@Polina8

Христина Вітрицька

@kornada

H O P E

@hopeless382

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12286

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2686