سيمفونية الترام
كثيرٌ مِنَّا تُطْرَبُ أذناه لسماعِ أمِ كُلثوم، وكثيرٌ آخر يُطْرَبُ لسماعِه فيروز. مِنَّا من يٌحَّلِق لعنان السماء عند سماعه موسيقى بيتهوفن، موتسارت، وتشايكوفسكي، وآخرون يعشقون ألحان عمر خيرت. أما أنا فيُطرِبُ أذنيّ صوتٌ من نوعٍ آخر؛ صوت ٌيجهر بشموخٍ وجسارة وَسْطَ جموعِ الناس، فيفسحُ له الطريقُ بخضوعٍ كلُ من يجوب حوله. إنه 《صوت الترام》 .... ذاك النادي الاجتماعي المتنقل من هنا إلى هناك لتخترق سيمفونيته ليس فقط آذان الأحياء، ولكن الجدران التي تؤويهم داخل بيوتهم حتى. وإذا صَدرَت منك محاولة للتقرب منه والغوص بأعماقِ ملامحه، تُبصِرُ عيناك ألوانًا شتى لحياتنا هذه تحملها أرواحٌ قابعة داخله بانتظارِ محطتها القادمة. وجوهٌ غفيرة وملامحٌ كان للزمنِ النصيبُ الأكبرُ في رسمِ معالمها. منها ملامحٌ بريئة يافعة لم ينل منها الزمنُ شيئًا يشتهيه بعد. في ركنٍ آخر يقبع خلاف ذلك تمامًا؛ ملامح يصرخ كلُ جزءٍ منها تمسحه عيناك ببصمةٍ للزمن تركها لتكون شاهدًا عليه. ومنهم ما بين هؤلاءِ وهؤلاء؛ مُعَلَقِينَ بين الطفولةِ والكُهُولة، مزيج ٌبطعمٍ مختلف، فيه مذاقُ المراهقةِ الشاردة يهدئ تذبذبَها نضوجُ البالغينَ القابعين أمامهم. منهم من أحال عقلَه نارًا متوهجةً وقودُها غد وما سيحمله لهم، ومنهم من خمدت نارُهم فلم يتبق منها سوى رمادٍ يتجسدُ في شعيرات رؤوسهم. وغير ذلك من ملامحٍ كثيرة، تُبصِرُها عيناك وينصتُ لما تحكيه قلبك، لا تكتفي هي من السرد ولا تمل أنت من الاستماع حتى يوقظك من غفوة تأملك هذه 《صوت الترام 》 ليعلن نهايتها وميلاد مشاعرٍ من نوعٍ مختلف داخلك. تمت بحمد الله # بدايات مغمورة
2020-10-01 09:56:24
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
آنسة سلحفاة ( سولكاتا)
@توتو التفاحة كان الترام محرابي بفترة من حياتي. هذا النص اول نص نشرته بالواتباد بأول صفحة أنشأتها به..
Відповісти
2020-10-01 10:01:20
1
توتو التفاحة
@آنسة سلحفاة ( سولكاتا) جمييييل، أعتقد أن لك حسابات أخرى على الواتباد أليس كذلك ؟
Відповісти
2020-10-01 10:02:18
Подобається
آنسة سلحفاة ( سولكاتا)
@توتو التفاحة الحساب الحالي هو الثالث، هناك واحد قمت بمغادرته نهائيًا لأني قد نسيت كلمة السر والآخر هجرته بعد فترة إحباط شديدة ثم أتى الحالي الحمد لله
Відповісти
2020-10-01 10:04:35
2
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2574