Вірші
UA
Дивлюсь на світ,та думаю даремно,
Весь монотонний стоїть поперек горла,
Заходить соце, раптом стало темно,
Нехотячи все біле стало чорним.
Як не крути,думай,гадай,надійся
Видумуй двері виходу з безодні
Живи,люби,поразки ти не бійся
Можливо й ти піднімешся сьогодні.
Та ти,як я - таке ж чудне створіння
Коротко кажучи ти така ж "людина",
Завжди зумієш розкинути коріння,
Побачить світ і ще одна дитина...
В зоні комфорту бавимося мріями,
А у безвиході - думаєм здорово,
Сльозу пустивши, живемо надіями,
Перетерпівши починаєм знову...
Може нарешті треба підніматись?
Забути всі безвихідні моменти,
Від ворогів щосили відбиватись,
До рук не брати ліві документи,
Крапки над" і " поставити щосили!
Та так, щоб той папір пробити
І підніматись, як би там не били,
І для країни щось своє зробити.
Будь то поступок добрий,волонтерство
Допомагати тим хто сам не може
Взяти під руку,хворе все братерство
Сіяти тим,хто безпорадний тоже!
Будь що,нема такої справи,
Де не потрібен розум й чисті руки,
Наша країна заслужила слави,
А не стогнати від тяжкої муки
3
0
545
"Не свій..."
Хтось бачить світ,а я його не бачу,
Хтось б'ється в груди ніби він правий,
Хтось бачить жах,і істерично плаче
Хтось знавши правду
-змовчить мов німий
Я бачу страх,в очах своїх і в людських,
При виді крові-хтось кидає брата
Ми боїмося різних бід насущних,
Ми боїмося зустрічі із катом...
Ми боїмося шторму в час вечірній,
Коли безпомічні пливем на кораблі,
І в цей момент всі капітану вірні,
Бо тільки він причалить до землі.
Люди бояться,що настане "завтра",
Яке не може впевненості дати,
Хтось прогорить немов у лісі ватра,
Втратить роботу й візьметься ридати.
Для чого ж жити?Нащо всі ті муки?
Для чого плакати,затамувавши біль?
Життя прожити повне нудьги й скуки
Й посеред "друзів" бути,як не свій?
2
0
516
Не боюся!
Не боюся темноти ,а того що в пітімі ходить,
Не боїшся ти війни,смерть людей твій страх призводить,
Не боюся я літати , - я боюся катастроф,
Не боїшся ти стріляти, страх твій - це пролити кров...
Не боюсь плисти по морю-я боюся потонути,
Не боїшся сам йти в полі,страх твій- збитися з маршуту,
Не боюся злих ідей,- я боюсь недобрих вчинків,
Не боїшся ти людей,а в відносинах зупинки...
- І чого ж чи боїмось?
Що до цілі не впускає?
- Наслідків ми боїмось,
Страх-це те,чого немає..
4
0
445
З надією...
Колись закінчиться життя,
Закінчиться остання мить,
І ми підем у забуття,
Загублені серед дрібниць,
Серед людей блукали ми,
Мовчки шукали сенс життя,
Та всі дороги нас вели,
Лише до одного буття,
І час минав,і ми росли,
Одні сміються,інші плачуть,
Серед людей вогонь несли,
З надією ,що нас побачать...
4
0
392
Життя - квадрат
Життя-квадрат,
Хоч як не намагайся,
Воно тебе щосили тисне в кут,
Друзі твої голосять: "не здавайся!"
Хоча й самі не вирвалися з пут...
Вголос кричать,й самі себе чують,
Здіймають руки,вказують дорогу,
Чужою працею життя своє будують,
Та ,сліпо,вірять в те,що служать Богу...
А ті що зверху-ті давно зазнались,
Коротко кажучи-смертним недоступні,
Хоча й вони ,в свій час,багна тримались,
Як решта люду в наші сірі будні,
І так завжди,круговорот природній,
Ті що колись були немов "свої",
Ставши при грошах-падають в безодню,
І живі люди - мов би й не живі...
4
3
404
Місто
Гуляє вітер по вулицях прохожих
Серед будинків видніється світанок
Яскраве сонце,день на інший схожий
Із хвилюванням зустрічаєш ранок..
Відкривши очі,подих обривається
Затамувавши в грудяг серця стук
Фабрики дим,що в вікна пробирається
І вухо ріже локомотива звук...
Річки з калюж збираються в єдине
Дири в асфальті як малі озера
І знадобиться навіть не година
Щоб утворилася мала гідросистема.
І ніби гарно дивиться те місто
З яким природа бориться невпинно
І відійшовши падаєш у крісло
Бо в цьому світі все для тебе дивно
Перед каміном,де вогонь гадюкою
Звиває дим,по швах тріщить поліно
Його життя закінчується мукою
А як твоє закінчиться людино?
Так день за днем у роздумі глибокім
Не зрозумівши сутності людської
В єдину мить ти віднайдеш цей спокій
А може й біль візьмеш на плечі свої.
4
1
389
