UA
Дивлюсь на світ,та думаю даремно, Весь монотонний стоїть поперек горла, Заходить соце, раптом стало темно, Нехотячи все біле стало чорним. Як не крути,думай,гадай,надійся Видумуй двері виходу з безодні Живи,люби,поразки ти не бійся Можливо й ти піднімешся сьогодні. Та ти,як я - таке ж чудне створіння Коротко кажучи ти така ж "людина", Завжди зумієш розкинути коріння, Побачить світ і ще одна дитина... В зоні комфорту бавимося мріями, А у безвиході - думаєм здорово, Сльозу пустивши, живемо надіями, Перетерпівши починаєм знову... Може нарешті треба підніматись? Забути всі безвихідні моменти, Від ворогів щосили відбиватись, До рук не брати ліві документи, Крапки над" і " поставити щосили! Та так, щоб той папір пробити І підніматись, як би там не били, І для країни щось своє зробити. Будь то поступок добрий,волонтерство Допомагати тим хто сам не може Взяти під руку,хворе все братерство Сіяти тим,хто безпорадний тоже! Будь що,нема такої справи, Де не потрібен розум й чисті руки, Наша країна заслужила слави, А не стогнати від тяжкої муки
2018-07-24 21:05:38
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5035
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3122