Опудало
Жило-було в місті опудало, На носі з дуба блистіли лінзи, Руки його - тонкі гіллячки, Підхватував легко всякі болячки, Все шкереберть, куди він не ліз би. І було в нього житті все запутано. І так воно жило опудало : Бігло на роботу без зупинку, Переробило всю справу пильну, Перечуло всі насмішки від колег Почистило всіх авгієвих коней, І знову ночувало в будці. Так минали його будні, Свят і відпочинку не мало Весь час працювало. Коли згнило опудало в будці, Ніхто не закопав його навіть в клумбі.
2020-12-12 05:02:21
2
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3605
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13456