Україна
Україно моя мила Пробачала через силу часто плакала й любила, Хоч війна тебе розбила. Ти не стала на коліна Скоріше, думала й просила Щоб росія це спинила І просто біль цей припинила. Та зараз час тут не простий, Він сильно ранить та тяжкий, Бере за душу і такий колючий часто і гіркий. Ці стріли ворога і зла Руйнують сім‘ї і дома, Усюди трупи і жага, Жага чужого і добра... Волають діти і батьки, Що рідних втратили вони, Ці дні ненависні для них Ніхто не вірить що це з ним. Ти встоїш, люба, я в це вірю, Буду любити, не покину І чаєм радісно зігрію Свою рідненьку Україну.
2023-10-12 08:40:48
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3522
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2061