Вони неповернулися додому

solomia112

Журба і біль,ірана що яриться. Минуло тридцять рокіа після того, Який в ту ніч неповирнуась додому. Чекала донька тата і молилась, А мама все ховаласвот втому, Та вмить, коли з очей сльоза скотилась, Збагнули всі: неповернувсь додому, Своїм життя за благо заплатили, А скільки захворіро ще потому, Щоб інші у добрі й комфорті жили, Чиїсь батьки не повернулись додому. Роки ішли життя мов зупинилось, Свій біль й печаль не викажеш нікому. А їй усе дитинство снилось І тато, що неповернувсь додому.

2018-04-25 14:07:15

Інші вірші поета

Річниця У гойдалці проблема Страхи Світло в кінці тунелю

Інші поети

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Марія Папроть

@bp4u

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15377

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8377