Я не поет
Я не поет і не митець, І гарно говорити я не вмію, Але писати все одно люблю. Можливо я юна занадто, Щоб говорити про життя. І досвіду не маю, Щоб говорити про буття. Немає тих моментів, Щоб написати на папері слово. Тому я не поет і не митець, Але душа кричить: «Пиши!» І що тепер робити, Коли усе горить від нетерпіння, Коли немає сил отак стоять на місці? Хоча я теж живу простим життям. Хто я щоб називатися поетом? Не боже я створіння, Щоб говорити людям про буття, Бо я така сама людина, Яка із тексту робить рифму. Тому моя душа згорить, Забуде ті страждання, Залишиться від мене тіло, Тоді вже і мене небуде
2024-10-03 10:11:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2480
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5937