Я не поет
Я не поет і не митець, І гарно говорити я не вмію, Але писати все одно люблю. Можливо я юна занадто, Щоб говорити про життя. І досвіду не маю, Щоб говорити про буття. Немає тих моментів, Щоб написати на папері слово. Тому я не поет і не митець, Але душа кричить: «Пиши!» І що тепер робити, Коли усе горить від нетерпіння, Коли немає сил отак стоять на місці? Хоча я теж живу простим життям. Хто я щоб називатися поетом? Не боже я створіння, Щоб говорити людям про буття, Бо я така сама людина, Яка із тексту робить рифму. Тому моя душа згорить, Забуде ті страждання, Залишиться від мене тіло, Тоді вже і мене небуде
2024-10-03 10:11:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2447
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6120