Як говорять...

Софія Губермайстер

Як говорять, Я сам собі слухач І сам собі психолог Я слухаю свої вірші та докори життя. Що то нудьга - Що то нудьга - Хоча під рифму інше зовсім слово. Але подумайте про зовсім інше: "Я сам собі слухач І сам собі психолог..." Ну не нормально же? Сам із собою говор., Хоча можливо не з собою. Можливо щось то і придумав, Можливо щось то і щробив, Але це зовсім інше, Бо я жалку про своє життя тепер. Звучить занадто драматично. Нехавй і далі буду сам собі слухач, Тоді і буду сам собі сокира.

2025-03-08 17:00:35

Інші вірші поета

Туман Приємно чути все навколо: На небосхилі написана фреска невідомим митцем... Що поганому в тому, щоб інколи слухати життя?

Інші поети

Diamond Darkwood

@RandxmHuman

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Павло Шум

@12_07_1999

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2871

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2487