Ріка та Камінь
Воистину среди камней есть такие, которые расскалываються и изливают воду. Гірська річечка. Вона тече по каміннню. Тече Річка крізь каміння вона обгинає пропливає його, немовби граючись, рухається далі. Але був один камінчик, великий і злий. Він заздрив тому як швидко річка долає перепони. І вважав, що має за будь-яку ціну зупинити стрімкий потік ріки. І от став цей камінь навперейми Ріці і не змогла Ріка текти далі. І просить Ріка у Каменя: відпусти мене, я маю продовжити свій шлях. Але Камінь відмовився. Камінь думав, що переміг Ріку і тепер усі будуть його боятися і шанувати. Згодом все довкола почало засихати Земля більше не отримувала живильної вологи, листя засихало під палючим промінням сонця. І тоді Ріка знову попросила Камінь відпустити її та він знову відмовився. Річка почала засихати. А Камінь радів. З часом Ріка засохла. Камінь зловтішався своєю вигаданою перемогою. Та одного разу вдарив грім розбив Камінь і утворилась з нього Ріка.
2020-10-22 05:43:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2209
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5325