لست آسفاً
لست آسفا أبدا! لست آسفا لأي أحد عاملته في قمة وجعي بما يعاملني.. قد سرت بقلبي نحو الهاوية في كل مرة كنت أغمض عيني عن الأذى لأعامل الجميع بطبيعتي.. نسيت أنني دخلت معارك لم أخترها ودافعت فيها عن أشخاص قتلوني من أول جولة.. ولست آسفا لأي أحد أوصلني وجعي منه لأن أجلس ملتوية من الوجع أسأل عن خطئي في الحكاية.. تعلمت ألا أبحث عن شفائي في المكان الذي جرحت فيه.. ولست آسفا لأي شخص استباح نزول دمعتي في الوقت الذي كنت مستعدا فيه لأن أضحي بأي شيء لأرى سعادته.. دموعي أغلى من أن أذرفها في سبيل من لا يعلم معنى التقدير ! لست آسفا لأي مرة قلت فيها .لا.. لأنني ذقت مرارة قول نعم في مواقف استوجب علي فيها اختيار نفسي ولم أفعل، فعدت مكاني أجر أذيال الندم والخيبة.. أنا الآن أقول لا، لأن كل شيء صحيح ينتهي به مطافه للنهاية، وأنا اخترت النهاية عوض الانتهاء! 🫀🤍
2022-11-21 19:48:12
2
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5978
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13119