Save the sea/Сохранить море
ENHLISH:The breeze of the wind on my face,the smell of salt and happiness.The faces that smile and laugh,as they give me a reason,a purpose.The peacfull sound of the sea,crashing against the shore.The sea calls me,the sea rages when I go and is calm when I visit.Wherever i go,something leads me to the sea and the sky.The salt water,that stings my eyes and the taste of it my mouth but it's worth it.The hundreds of people sitting under the sun,having fun.I sit there and I forget everything that I don't need to remember,When I look out to sea I don't see a blue water,I see myself.The sea can be so many things,some people hate it and some people love it.Its shallow,but gets deeper and darker as you enter.The sea is a beautiful gift,So why is it being destroyed.Leave the sea alone,before there is no life in it.The feeling of the cold ocean on my feet,as the sea-weed tickles my feet.I will never to forget the day I first swam in the ocean,Because it was one of the best moments of my life. Lillian xx #savetheocean
2020-06-05 08:31:34
45
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
POET UNKNOWN
Omg!!!!! Woah!!! So wonderful ❤️❤️
Відповісти
2020-06-05 14:10:05
2
shadowlinxxx morgan
@POET UNKNOWN ❤❤thanks sis
Відповісти
2020-06-05 20:21:37
1
Mehak Kapoor
Would like to publish your content in book??
Відповісти
2020-12-10 18:26:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12044
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3134