Самотність
Зимовий вітер на душі, шепоче про самотність Холодним дотиком руки, забирає всі сльозинки що в темряві були пролиті на одинці. Крізь відчинене вікно, співає про стежки, Що до кохання пролягають. Біжи , біжи не озирайся, Крізь холод що болючими голками, Серце обертає на кришталь. Крізь зимовий морок, неси цю ношу відчайдушно. Кричи, кричи і не здавайся. Крізь лють що серце розбиває на тисячу уламків. Відчуй всю темряву в собі, на перекір усім сумлінням. Шукай, шукай не зупиняйся, Кохання що по весні, теплими вітрами, Кришталь розбитий, зуміє віднайти.
2023-08-31 11:57:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2567
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2642