час
не тримаю зла на душі, між пальців - вогнище сірника. догорає і сірий дим вгору здіймається тОнка рука відпускає недопалок той, він безшумно торкається долу. переплетені наші долі, наче вени, що кров доносять з твого серця в моє - навіки я бажаю, щоб вони бились. . перелічено часу мало, залишається ще століття (хоч би сили прожити стало). відродитися можна наче але хтозна, чи буде досить віри в нове, безмежне начало... та я хочу, безмежно хочу... щоби пісня твоя звучала.
2019-10-06 15:38:35
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Petite Poetess
дякую 🧡
Відповісти
2019-10-06 19:23:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2478
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5297