час
Petite Poetess
не тримаю зла на душі, між пальців - вогнище сірника. догорає і сірий дим вгору здіймається тОнка рука відпускає недопалок той, він безшумно торкається долу. переплетені наші долі, наче вени, що кров доносять з твого серця в моє - навіки я бажаю, щоб вони бились. . перелічено часу мало, залишається ще століття (хоч би сили прожити стало). відродитися можна наче але хтозна, чи буде досить віри в нове, безмежне начало... та я хочу, безмежно хочу... щоби пісня твоя звучала.
2019-10-06 15:38:35
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Petite Poetess
дякую 🧡
Відповісти
2019-10-06 19:23:54
Подобається
Інші категорії
Пейзажні Гумористичні Історичні Філософські Любовні Для підлітків
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3333
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2087