За що я люблю постмодернізм
Vlad Hazda
О Боже, як можна його не любити, Як можна по-іншому зараз писати, Як можеш на рамки усі тут забити, І просто робити, від серця творити. Ти можеш написати хоку, А схочеш - задом наперед, І всеодно усі зацінять, Полюбому. Захочеш - пишеш про людину, Захочеш - намалюй труси, Ніхто тут ніц не розуміє, Але всі скажуть: "Щось тут є". І жити кльово нам сьогодні, Читай, що хочеш, лиш хоти Побачити красиве десь в безодні Чужих думок. І на кінець, читайте мої твори, А я, як топ постмодерніст скажу: У мене дупця твориться в башці, І я почав писати вірші....
2018-05-22 07:00:26
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Геніально❗❗❗❇️
Відповісти
2018-05-22 07:21:18
Подобається
Інші вірші поета
Мій ідеал . Порада Чому я починаю писати
Інші поети
١١:١١ .
@loucyrus
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2471
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5345