Послання собі.
Стоп. Зупинись. Це не просто так вірш, це важливе послання. Стій. Озирнись. До тебе звертається твоє ж кохання. Я сподіваюсь, став ти ким хотів: Успішним, не дай боже, скромним, Тобі колишній я передає привіт, Сядь та згадай: яким же був ти кльовим. Тоді як серце рвалося на волю, Ти вміло присипав його бажання, В той рік як вибирав ти сам цю долю, Не було марним, мабуть, те старання. Можливо, зараз ти щасливий, друже, Можливо, ти давно на дні, Можливо, втома косить тебе дуже, Але я в тебе є, ми не одні. Згадай ти знову всі минулі трабли, Усе, що сталось там колись і як, Як вкотре йшли на однакові граблі, І знову лізли в долі той гамак. Але ж згадай, як було тоді файно, Як ми гуляли, думали, росли, Як нове все здавалось незвичайно, Як впевнено в майбутнє разом йшли. І ось тепер, коли ти вже майбутній, Ти знаєш все, всього уже досяг, Відволічись і глянь ще раз в минуле, Аби згадати з чого ти почав. 27.09.2018
2018-05-27 17:16:58
6
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2847
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4269