Недоінструкція
Vlad Hazda
Що брати до уваги, коли вже ніц нема? Чим врятувати серце, в якому лиш пітьма? Як відчаю не дати вродити темноти? Коли дурні навколо, дивися не засни... Тоді віддай хвилину ти на всякії думки, Але не забарися й крикни: "Лихо, йти та спи". Кричи тоді щосили, щосили ти борись, Лиш так ти збориш темряву - недобру, злую рись. Але не забарися ти, як виграєш спинись, Допоможи ти ближньому, який сам програє, З надії створи фенікса, хай б'ється та живе, А як помре, то вродиться новий серед старих, Від темряви врятує він якось усіх живих.
2018-07-01 23:06:13
5
0
Інші вірші поета
Майже ранок Просто без слів, занадто прекрасно Вечір самотності Вчорашні вірші
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2275
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11763