Гімн змістовному абсурду
Vlad Hazda
Життя абсурдне. Не нова ідея, правда? І навіть треті півні крикнуть: "Зрада". Уся прекрасна мудра мудрість Не важить більше за простацьку дурість. Навколо все лише пародія на глибину. Як би хотілося, того не перегну. Сізіф і досі не взяв вал. Та сила не в масштабі, Карл! Сила тут і зараз. У дрібницях. Не в блиску, гаморі, крамницях. Не у фантазіях далеко не моральних. Вона у сенсах. Персональних. А там... Знайдеш, збагнеш і знов впустив. Тут є прилив, а там відлив. І панки вже давно як поп. І ці думки протухли, док! Хтось ловить флоу, а я потік. А в когось дах знову протік. І вічне зло в мені й тобі. То на секунду Біблія заграла в голові.. При цих словах ікнув сам Бог. І знов помер, бо всім на нього пох. Закис давним-давно йогурт. А я живу, хоч це й абсурд! Піду віп'юсь своїм злорадством. Життя це дуже дивне блядство... Присвячую Альберу Камю
2020-07-13 21:44:21
5
0
Інші вірші поета
Моральна втома гірша за фізичну Про кохання не кохаючи Дурні думки Вечір самотності
Інші поети
_CELESTIAL
@_CELESTIAL
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9485
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5289