Starless night
Lolly Jail
Golden rooftops, shining sky Rainbow's like a flaming sign Night is starless, I'm insane Space stays airless, you're mundane Golden rooftops, shining sky Rainbow's like a flaming sign One big world but only I Can't be glad to find you're mine It could have been so roughly But my apologize On your mind I'm Crowley So better memorize You're fair, I'm not You're there, I'm not Your manners aren't wrong You're in fetters, I'm not
2020-05-10 14:55:32
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Mysterious
Another amazing one....I'm glad I came across this and I'm not simply buttering you I'm being really honest.....your poem is amazing I mean I really felt it. ....and the last stanza is litt❤️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-05-11 18:33:08
1
Lolly Jail
@Mysterious sis, I love ya, you're... you're just a good man❤
Відповісти
2020-05-11 18:35:37
1
Mysterious
@Lolly Jail Love you too sis....I was only being honest....a good writer needs a honest review from their reader......and u deserve it that's all 🥰🥰🥰
Відповісти
2020-05-11 18:57:24
1
Інші вірші поета
Start breathing again Somewhere under the rainbow Dark butterflies (it's my song!) No need to glorify
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5727
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12301