Starless night
Golden rooftops, shining sky Rainbow's like a flaming sign Night is starless, I'm insane Space stays airless, you're mundane Golden rooftops, shining sky Rainbow's like a flaming sign One big world but only I Can't be glad to find you're mine It could have been so roughly But my apologize On your mind I'm Crowley So better memorize You're fair, I'm not You're there, I'm not Your manners aren't wrong You're in fetters, I'm not
2020-05-10 14:55:32
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Mysterious
Another amazing one....I'm glad I came across this and I'm not simply buttering you I'm being really honest.....your poem is amazing I mean I really felt it. ....and the last stanza is litt❤️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-05-11 18:33:08
1
Lolly Jail
@Mysterious sis, I love ya, you're... you're just a good man❤
Відповісти
2020-05-11 18:35:37
1
Mysterious
@Lolly Jail Love you too sis....I was only being honest....a good writer needs a honest review from their reader......and u deserve it that's all 🥰🥰🥰
Відповісти
2020-05-11 18:57:24
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5486
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2017