no name
Я вийду із дому, лишу під вікном свою людяність.
Топтати калюжі, що мої риси світитимуть.
Думками ранити тіло проходячи
З моїх кишень летітиме листя із запахом осені.
22 живу щоб все втратити
В 22 — заручником власної слабкості.
Ти лиши на мені побажання візерунками-шрамами.
Обіцяй що мене пам'ятатимеш.
Пальці стиснуть томик старої поезії,
Тіло не вмістить почуттів крім любові й апатії.
22 — жити сьогодні, щоб завтра не бачити
Й нема почутів, крім недосконалості.
Забутий узник своєї порочності
Ціллю життя — ужитись із своїми синдромами.
Люди плюють душевними ранами, вертають як роботи.
Я бачу життя у долонях із запахом осені.
14 вересня 21
17:57
15.09.2021
1
0