Загиблим та рідним

Олексій Коваль

Дим густий, Як в туман нічого не видно. Десь палають полум'я, Як свічки скорботні. Понівечені,загиблі тіла лежать У цьому жахливому бойовищі. Все залито кров'ю, Померлі душі, Які билися , Щоб вижити У такому запеклому місці, Котрі починали жити, Деякі мали дружину, друзів, дітей, А ця клята війна, Занапастила їх назавжди, Не лишивши жодного в живих. Одного разу вони оживуть Та зустрінуть справжніх ворогів, І впадуть в обійми Рідним їм людям.

2024-08-11 18:38:01

Інші вірші поета

Забуті солдати Чари кохання Милая моя Остання путь

Інші поети

Богдан Аркуша

@arkushabohdan

آيڤي ൨

@AVi_demian

Arin lee

@XxunchartedXx

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3249

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000