Загиблим та рідним

Олексій Коваль

Дим густий, Як в туман нічого не видно. Десь палають полум'я, Як свічки скорботні. Понівечені,загиблі тіла лежать У цьому жахливому бойовищі. Все залито кров'ю, Померлі душі, Які билися , Щоб вижити У такому запеклому місці, Котрі починали жити, Деякі мали дружину, друзів, дітей, А ця клята війна, Занапастила їх назавжди, Не лишивши жодного в живих. Одного разу вони оживуть Та зустрінуть справжніх ворогів, І впадуть в обійми Рідним їм людям.

2024-08-11 18:38:01

Інші вірші поета

Де моя любов Мрець Емігрант Сутність кохання

Інші поети

Luna

@Moon_Luna_

Mateo Torres

@mateo_adrian

ami

@sourami

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2707

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4960