Темрява,що опивила тіло
Хаос у душі Та в серці. Безкінечній агонії Плачеш. Крижане повітря Кістки морозить І палить легені. Світ такий меланхолійний Люди Занурені у своїх сірих думках Нічого перед очима не бачать. Лиця завжди похмурі, І слівце зухвале кинуть, Що їх не задовольнило. Не сприймають вони його, А ще сильніше підіймають вогонь Слова болісні, Прийняв близько до серця, По всьому тілу тече яд слова. Як це все вбило мене. Знайду останні сили, Щоб взяти ніж, Не втримавши і секунди, Упав навколішки заридав.
2024-08-08 10:52:26
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2504
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10221