Темрява,що опивила тіло
Олексій Коваль
Хаос у душі Та в серці. Безкінечній агонії Плачеш. Крижане повітря Кістки морозить І палить легені. Світ такий меланхолійний Люди Занурені у своїх сірих думках Нічого перед очима не бачать. Лиця завжди похмурі, І слівце зухвале кинуть, Що їх не задовольнило. Не сприймають вони його, А ще сильніше підіймають вогонь Слова болісні, Прийняв близько до серця, По всьому тілу тече яд слова. Як це все вбило мене. Знайду останні сили, Щоб взяти ніж, Не втримавши і секунди, Упав навколішки заридав.
2024-08-08 10:52:26
0
0
Інші вірші поета
Можна сказати.... Три шляхи смерті Небезпека влади Морє
Інші поети
Aracely Ara
@miraculose
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2409
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12970