Іди геть,кохано!!
Ти мене кохала, Запевняла багатьма обіцянками, Що це навіки. Але доля занесла мене у чужину, Ти була єдиною розрадою, Опорою з міцних гірських порід, І я залишився жити, А мерці помирали від туги. Ніхто не писав,забутий, Вже кохана зникла на Землі, У таємному кутку, Навіть Бог не знає де це місце. Вечір,триклятий теплий вечір, Побачив дівчину свою, Тільки поряд з нею інший, Набагато кращий від мене чолов'яга. Тихо відвернувся,та зник. Твоє серце миттю почуло, Вона сміялася,раділа, Коли я вже надію втратив. Повернуся у розбиті нетрі, А ти тута, в усмішці широкій, Знов запевняєш що кохаєш. Перестань, перестань брехати, Кинь,кинь мене самого тут, Навіщо моє серце? Я ж знаю що ти кохаєш іншого. Досить, досить плакати, Казати не потрібні виправдання, Це кінець, кінець нашої історії, Не хочу зараз бачити кохану, Бо зараз помру від задухи. Геть,геть лицемірко, Чому завжди виходить так, Віддаєш своє серце, А воно опиняється в багнюці. Теж кохав інших , Але ти була ціннішою, дорожчою,та прекрасною людиною, Якій довірив таємницю своєї душі. А зараз що? Досить цих пустих слів, Дай тишу,бо серце розбивається на друзки. Прошу тебе зникни з мого життя, Хоч і кохаю тебе,але це кінець. Спочину у своєму горі, І знаю, не врятуюся більше з нього. Одного дня,в день нашої першої зустрічі, Пролунає постріл.
2025-07-15 07:51:32
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2746
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2984