Чи живий цей світ?
Сіре небо, місто і люди. Я привид в цьому місті, Бо особливий від інших. Всі занурені у своїх справах, Як машини, Що кожен раз роблять по інструкції. Ніхто не побачить мене, Наче невидима пустка. Нікому не потрібний, Всім байдуже до свого серця, Наче звірі, Забули про колишню доброту, ніжність і щирість. Йде вічний дощ, Краплі холодні, Що потихеньку отруюють людину. Живу собі сам, Годинник байдуже цокає. Радіо гучне, Бо розповідає важливі новини:"Економіка, політика, фінанси, технології." Колись не витримаю цього безглуздя. Накладу на себе руки, А на заміну прийдуть інші, Які вже не матимуть ні душі і ні розуму.
2024-08-19 08:17:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5217
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3094