Людина що вас цінувала.
Олександр Чалий
Ви скривдили добру людину? Вам сцену вона не влаштує, не зараз, не в іншу хвилину, вона вас не покритикує. Ні в чому вас не звинуватить, словами не кине гіркими, образою вам не відплатить, свій біль вона мовчки нестиме. Вона не покаже зухвалість, підкреслить свої сентименти, вона проявлятиме жалість, і скрасить незручні моменти. Та в серці вона вже змінилась, людина, що вас цінувала, довіра її розтопилась, яка вас колись поєднала. Ви їй не лишили нічого, як душу свою захистити, і вирішення не простого, від вас своє серце звільнити.
2025-01-30 18:36:52
1
0
Інші вірші поета
Лабіринт. Закон природи. Книга життя. Порозумівся.
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1965
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000