Лабіринт.
Блукаючи по лабіринту долі. у пошуках супутника життя, ми всі завжди виконуємо ролі, спираючись на власні відчуття. А лабіринт дає свої маршрути, свої дороги, тропи і стежки, і кожен має змогу повернути, а є такі, що підуть навпрямки. У одного — маршрут іде казковий. у іншого — складний і небезпечний. Хтось може заблукати в тупиковій, а де-хто забреде і в суперечний. Не з кожного маршруту вийде пара, не кожна пара дійде до весілля, у когось на душі лишилась рана, у іншого не вистачить терпіння. Та лабіринт працює без упину, за що його і варто цінувати. Він юні душі манить в середину, аби кохання їм подарувати.
2025-01-30 18:35:50
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4065
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2824