Лабіринт.
Блукаючи по лабіринту долі. у пошуках супутника життя, ми всі завжди виконуємо ролі, спираючись на власні відчуття. А лабіринт дає свої маршрути, свої дороги, тропи і стежки, і кожен має змогу повернути, а є такі, що підуть навпрямки. У одного — маршрут іде казковий. у іншого — складний і небезпечний. Хтось може заблукати в тупиковій, а де-хто забреде і в суперечний. Не з кожного маршруту вийде пара, не кожна пара дійде до весілля, у когось на душі лишилась рана, у іншого не вистачить терпіння. Та лабіринт працює без упину, за що його і варто цінувати. Він юні душі манить в середину, аби кохання їм подарувати.
2025-01-30 18:35:50
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3092
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5875