Вечір
Віка Танчин
В степу , біля замків , Де сонце сідало Чекав мене вечір І щось в траві спало Туманом окутаних трав І серце мовчало, Немов саме спало Під тихий шепіт вколихано. Під тихим шепотом справ. Ми мчимся окутими Стежками забутими Небачучи сутності прав.
2020-12-03 23:32:19
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Віка Танчин
дякую
Відповісти
2020-12-04 10:57:14
Подобається
Інші вірші поета
Якір життя(Незліченне кохання) Колись, а може... Втрата Ніч..
Інші поети
Ezra Briscoe
@poet_mind
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2658
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2530