Utopía
Me pierdo. Te pierdes (ojalá). Nos perdemos (en mis sueños). Nos perdemos juntos, nos alejamos de la mano. Sin mirar atrás. Echamos a correr, intentando volar. Me pierdo. Caigo de lleno en tu mirada. Caigo de lleno en ti y en lo que me haces sentir. (ojalá te sintieras igual.) Nos vamos, o eso me gusta pensar. Que nos vamos lejos, nos tiramos en la hierba mientras sentimos la lluvia caernos encima. Fría rápida silenciosa tranquila hermosa. Irnos lejos y que el sonido de nuestros latidos nos acompañe hasta que muramos. (ojalá ese fuese tu deseo.) Morir... Morir juntos. Vivir juntos. Reírnos cerca, despacio, lento. Saborearnos lejos, rápido, precioso. (ojalá quisieras eso.) No soltarnos la mano nunca, mirar al futuro y andar entre nosotros. Contarnos nuestro pasado para poder mezclar un presente. Permanecer bajo las sábanas, rozándonos el corazón, acariciándonos el alma, sintiéndonos a lo extremo. Querernos. (ojalá fuese verdad, pero no lo es. Sólo yo siento eso.) Vaya utopía la mía. - N.G
2021-02-16 22:16:48
4
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3980
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1722