Моя душа злітає до небес...
Анастасия Дутка
Моя душа злітає до небес, І міцно-міцно обіймає зорі, І вірить в кожне із семи чудес, Та лиш не у кохання, що на дворі... Колись покинув ти мене, та сумувати я не буду. Забуду з подихом тебе, і всі моменти щастя ті що були. І сонце світить у горі, і віє вітер плавно і невпинно, і я забула в тій нічній порі, як ми колись кохали безпричинно... 03.04.2021
2021-08-05 21:42:25
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Вау😻😻😻
Відповісти
2021-08-05 21:43:53
Подобається
Анжела Колодій
😍
Відповісти
2021-08-06 08:05:29
Подобається
Інші вірші поета
Пішла красуня кароока по руках... Нема куди подіти біль... Туман поцілунків Просто
Інші поети
11:11
@light_blue
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2131
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2985