Нема куди подіти біль...
Анастасия Дутка
Нема куди подіти біль, і серце тліє раз за разом, і почуття немов проїла міль... Та байдуже мені, і так не разом... Обійми у холодній темноті обмию я слізьми своїми зразу і віра у найкращі дні забудеться і перетвориться в образу. І холод у душі ще й вітер виє, і обриває серце ураганом тепер повік душа кришталем ниє її ніхто не вкриє покривалом... 01.05.2021
2021-08-05 19:28:30
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
👏👏👏
Відповісти
2021-08-05 21:51:59
Подобається
Анжела Колодій
😍😍😍
Відповісти
2021-08-06 08:06:19
Подобається
Інші вірші поета
Потрібно мовчати сон Пішла красуня кароока по руках... Туман поцілунків
Інші поети
Pame
@Pame
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9577
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6014