Сезонні тиражі

Наталья Кропивницкая

Ми живемо іншими життями І різняться в кожного світи. Іноді, нестерпно до нестями, Але просто мусимо іти По дорозі, що лежить в камінні, Де трава відмовилась рости. Крок за кроком — для життя безцінні, Через них мандрують до мети. Розгубилось крихтами терпіння — Для птахів розрада на межі. Проросте нового дня насіння Та нові постануть рубежі. Нездоланні для одних кордони, А для інших в небі віражі. Та нехай міняються сезони Де життя друкує тиражі. 03.05.19

2019-06-22 07:19:04

Інші вірші поета

З наступаючим новим роком! Угода з янголом Шалений світ Ніхто...

Інші поети

Serg Leon

@Serg_Leon

Алина

@Alina_Krasnobaeva_

fellegzuhatag

@fellegzuhatag

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4859

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12424