Молитва за неї
Молю тебе, Боже! Розплющ її очі, На світ подивитися дай по новому, Та хай не цурається власного дому Де ковдра зігріє зимової ночі. Молю тебе, Боже! І хай під ногами У неї не буде багато каміння, Бо падати боляче, ще й на коліна, І рани змивати власноруч сльозами. Молю тебе, Боже! Блакитного неба Розкинь безкінечністю над головою, Щоб серцем відчула, що перед собою Є щастя, і мала у рідних потребу. Життя безупинно згортає сувої, Складає щоденно на різні полиці. Минуле не змиєш у жодній криниці. Врятуй її, Боже, від себе самої! 10.04.2020
14.04.2020
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Бере за душу...
Відповісти
14.04.2020, 08:12
1
Наталья Кропивницкая
@Джон Сміт Бо від душі....
Відповісти
14.04.2020, 08:16
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1949
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1277