Молитва за неї
Молю тебе, Боже! Розплющ її очі, На світ подивитися дай по новому, Та хай не цурається власного дому Де ковдра зігріє зимової ночі. Молю тебе, Боже! І хай під ногами У неї не буде багато каміння, Бо падати боляче, ще й на коліна, І рани змивати власноруч сльозами. Молю тебе, Боже! Блакитного неба Розкинь безкінечністю над головою, Щоб серцем відчула, що перед собою Є щастя, і мала у рідних потребу. Життя безупинно згортає сувої, Складає щоденно на різні полиці. Минуле не змиєш у жодній криниці. Врятуй її, Боже, від себе самої! 10.04.2020
14.04.2020
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Бере за душу...
Відповісти
14.04.2020, 08:12
1
Наталья Кропивницкая
@Джон Сміт Бо від душі....
Відповісти
14.04.2020, 08:16
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2607
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1253