Плата
Гортаю за стрінкою сторінку У горлі ком у роті гірко Я десь почув ридаючу дитинку Я схаменувся та промайнувши стрімко У холі власної свідомості стою Моя душа вже сповнена по вінця А я все лью и лью Не розуміючи що дах спливе по бильцях Якщо це все я не скінчу По горло я напився ледь стою Тікай від мене мариво яснее Не тьмар мої без того сплутані думки Я не боюсь своєї скелі Як Прометей на ній я повішу За щастя кожного, тепла і знання я сплачу
2020-04-20 14:35:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2160
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3600