Все минуло
Дивно, я вже не палаю почуттями як було декілька місяців назад, І вже можу стриматись, щоб не озиратись, почувши твій голос. Дивно, я вже не плачу ночами, не побиваюсь через тебе так. Цікаво, але я не бажаю більше відчувати твій дотик. Ти не потрібен мені як повітря, як вода, навіть як їжа не потрібен, Ти більше не володар мого життя, ти більше не господар моїх почуттів. Минулось, мій настрій не залежний від твого відношення, а колись ти відверто мене потріпав. Було боляче, але,знаєш, я вже зовсім інша відтіль. Так, я отримала цінний досвід, хоч і вчилася на помилках. Не страшно, я навчилася бути дорослою, хоч і шрами тепер на руках. Вже однаково поруч ти чи далеко, не чекаю кожної миті зустрічі, Вже давно минув той гарячий пал, не вдавай що тебе не стосується. Почала помічати недоліки, розумію наскільки ти не вартий мене, Вже пройшла та хвороба ідеалізування, що була у моїй несвідомості. Я позбавилась того обману, вже нема із дурману пелени. Я побачила лицемірну, егоїстичну постать без совісті. Краще так, краще вирвати з коренем, ту пухлину, той рак - почуття. Хай холодна тепер, та мені всеодно, я залишила біль на операційному столі. І я сильна тепер, бездоганно свідома, ніби втратила відчуття. Все минулося, ти тепер лише фантом спогадів віддалі. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:38:53
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Ципляк
Чуттєво й дуже відверто!
Відповісти
2022-11-21 15:17:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1328