Погода — війна

Деміра Рейн

Погода — дев'ять із плюсом, Ти кажеш мені, що це осінь. А ми з тобою лиш люди, Що сьогодні замерзнуть не хочуть. Погода — сонце вчорашнє, Й суха погоріла земля, Що вірить, у завтрашнє краще, Й хрипко кричить, що жива. Погода — мряка й дощі, Обличчя блідо-асфальтні, Людей, що бояться дощу, Чиї краплі, й так вже лежачі. Погода — повітря, ти дихай, Холодним, ранковим, вогким, Легені пронизуй киснем, Сьогодні — бо ти ще живий. Погода — немає погоди, Є осінь, і є війна, Є вітер, як смерть холодний, І ще холодніше життя.

2022-09-30 06:21:53

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Деміра Рейн

дякую 🤝

Відповісти

2022-09-30 06:27:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15

15377

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920