Боюся
Я боюся вже майже всього, І що більше: померти чи жити. Чи почути – знову вбито когось, Когось із тих, хто був мені рідним. Я боюся, як дитина мала, Не померти, ні жити, нічого. Я боюся — що лишуся одна, Коли всі мої будуть на небі. Я боюся, бо страх ще живий, А все інше – вмерло безслідно, Я не маю вже ніяких почуттів, Їх поховано разом із слізьми. Я боюся нікчемної тиші, Бо здається, то перед кінцем. Все зламавшись, впаде і не вистоїть, Забравши сотні за собою людей. Я боюся, коли все спокійно, Коли майже тривог не бува. Тоді світ стає, як чужий мені Бо я звикла, що поруч вона. Я боюся, не перестати боятись, Коли в очі загляне війна, Я боюся страху піддатись, Він відчуває — я зовсім слабка.
2022-10-06 14:15:53
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Міхаліна
До мурах...
Відповісти
2022-10-06 14:37:14
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330