Харків
Деміра Рейн
Небо як завжди хмурилось, Харків лягає спати, Люди там не зажурені, вміють духом триматись. Всі такі теплі й добрі, будь-кого пригостять, Не лишать тебе надворі, залюбки прихистять. Харків, тримайся, друже, хай прапори майорять, Ти ж бо знаєш, як дуже, всі твої хочуть назад. Заховатися десь по квартирах, дивитися свої серіали, Ніби втекти від себе, не вірити в дурну реальність... Але сирени рвуть небо, на мільярди частин, Харків, триматися треба, бач, як тримається Схід!... Небо, як завжди хмурилось, Харків лягає спати, Завтра він знов прокинеться, щоби перемагати. 26.07.22
2022-10-03 18:33:31
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Деміра Рейн
що це?
Відповісти
2022-10-03 18:43:30
Подобається
Стася Руда
Чудовий вірш! Харків - місто мого серця ♥️
Відповісти
2022-10-03 18:45:11
1
Veil
Як же я скучила за рідним містом. Харків прекрасний в осінніх барвах, але цього року ми з ним не разом. Дякую за вірш.
Відповісти
2022-10-03 18:54:08
1
Інші вірші поета
Люблю тебе ВУЛИЦІ Ти любиш дивитись на захід... Погода — війна
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3285
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5514