Чи зможеш ти ?
Чи зможеш ти сказати ні ? Чи зможеш ти сказати не треба ? Як буде вибір у житті, Чи зможеш правильно обрати ? Чи обереш ти ту стежину, Що в світ незнанний поведе, Чи ступиш на лиху тропину, Яка зламає , чи з ніг зб'є. Чи ти цінуєш кого любиш, Чи віддаси за нічев'я; Ось так ти й сам себе загубиш — Змарнуєш все своє життя. Чи зможеш в горі усміхнутись, Сказати , що усе гаразд, В душі ж – слізьми захлинутись, Сховати слід старих образ. Чи зможеш правильно обрати, Те , що найбільш тобі близьке, Ось те , що стане найдорожче, Цінніш за гроші , за усе. Якщо ж ти втратиш все, що маєш , І світ від тебе відвернеться – Чи на коліна ти не станеш, Чи зможеш сам ти захиститись, Якщо ти зможеш так чинити ; То ти — людина так і знай , Людині лиш дано уміти , Іти до здійснення бажань.
2020-05-01 15:48:32
10
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4104
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5971