لا أهتم
من قد يهتم بروحي المتحطمة ؟ . من قد يفكر فيها ؟ . ابكي لساعات طوال ... ابكي لأوقات ترهقني.. لكن ما يؤلمني أكثر .. هو أن ملامح وجهي لا تستجيب لا تتفاعل مع بكائي و نحيبي العالي لا تظهر مدى انجراحي و انكساري .. . فلا أحد يهتم . سواء انكسرت و جرحت سواء بكيت و صرخت. لا احد يهتم لذا لا اهتم لأحد . كل شيء قبيح في حياتي أحاول ان اتناسى ذلك الألم في لحظات مزاجي الجيد . لكنها سريعا ما تختفي .. لم أحب أحدا في حياتي ربما اهتممت للبعض لكن بالتأكيد انا لم أعطي جل اهتماني لأحد . بانغتان ٧ أشخاص لكنكم لا تعلمون أنكم ملجأي الوحيد . ملاذي و عائلتي الدافئة التي لم أحصل عليها يوما . 🌸
2018-08-31 16:13:10
11
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Sho8765Sho
@ mira_cha ان شاءالله
Відповісти
2018-08-31 18:48:54
1
Kem Joker
ارميز
Відповісти
2018-08-31 23:19:21
1
mira_cha
Відповісти
2018-09-01 10:38:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2329