Монолог Душі
Мілена_Мі
Сидиш, мовчиш, Цей монолог веде душа. Яка зависла від буденних справ. "Привіт, Я душа. Мені сумно бути тут самою. Мене ніхто не бачить, і не чує. Я сама. Чому люди думають, що якщо мене не бачать, то мене не існує? Мене це ображає.Кожна вдумлива людина називає мене по-різному. Доброта - це Я. Чесність - це Я. Щирість - це Я. А хто ти? Ми повинні бути друзями... Бо інакше не зможемо працювати в унісон. А один без одного ми - непотріб. Але подивися на себе уважно. Що ти там бачиш? Що відчуваєш? А Я знаю.... Ти бачиш мене в собі, бо ми одне ціле. Я маленька матеріальна точка в твоєму розумі, серці і житті. По суті, Я не граю визначну роль для тебе... Але разом... Ми - сила. Давай будемо слухати один одного. Слухати себе... Свої бажання.... І пам'ятай, що ти - це Я, А Я - це ти. "
2021-05-03 19:01:50
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Вав❤️❤️❤️ дуже гарно❤️❤️❤️
Відповісти
2021-05-03 19:03:52
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую 💙
Відповісти
2021-05-03 19:05:12
Подобається
Lelyana_ art
Зворушливо 🥺🥺🥺.
Відповісти
2021-08-04 20:54:33
Подобається
Інші вірші поета
Майбутнє.. Час вичерпався... Присвячено Україні! Про книги...
Інші поети
SpaceWithin
@SpaceWithin
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11893
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16274