Монолог Душі

Мілена_Мі

Сидиш, мовчиш, Цей монолог веде душа. Яка зависла від буденних справ. "Привіт, Я душа. Мені сумно бути тут самою. Мене ніхто не бачить, і не чує. Я сама. Чому люди думають, що якщо мене не бачать, то мене не існує? Мене це ображає.Кожна вдумлива людина називає мене по-різному. Доброта - це Я. Чесність - це Я. Щирість - це Я. А хто ти? Ми повинні бути друзями... Бо інакше не зможемо працювати в унісон. А один без одного ми - непотріб. Але подивися на себе уважно. Що ти там бачиш? Що відчуваєш? А Я знаю.... Ти бачиш мене в собі, бо ми одне ціле. Я маленька матеріальна точка в твоєму розумі, серці і житті. По суті, Я не граю визначну роль для тебе... Але разом... Ми - сила. Давай будемо слухати один одного. Слухати себе... Свої бажання.... І пам'ятай, що ти - це Я, А Я - це ти. "

2021-05-03 19:01:50

8

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

Вав❤️❤️❤️ дуже гарно❤️❤️❤️

Відповісти

2021-05-03 19:03:52

1

Мілена_Мі

@Сандра Мей Дякую 💙

Відповісти

2021-05-03 19:05:12

Подобається

Lelyana_ art

Зворушливо 🥺🥺🥺.

Відповісти

2021-08-04 20:54:33

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13289

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5715