"Квітка "
Мілена_Мі
Ти ідеш по світу, мов квітка, Що росте, аби вижити швидко. А вже потім шукати навколо, Пережитки минулих історій. Ти хотіла б пробитися в світ той, Що наповнений виром загадок. І прожити достойнеє літо, Щоб заснула з тобою ця згадка. Ти – маленьке створіння природнє, І тебе розтоптали так швидко. Хоч ти дуже хотіла собою Милуватися цілу зиму. Ти хотіла знайти в собі сили, Полюбити себе в різний час. Та людська доля – зовсім не квітка, Ну а квітка–це доля людська. ~Мілена~
2021-04-11 05:14:21
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мілена_Мі
Дякую☺
Відповісти
2021-04-12 19:28:26
Подобається
Сандра Мей
повністю з вами згодна
Відповісти
2021-04-12 19:54:23
Подобається
Мілена_Мі
Дякую за коментар. Обов'язково виправлю помилку)
Відповісти
2021-05-05 17:12:29
Подобається
Інші вірші поета
"Привид" Вікно Присвячено Україні! Історія (невдалого) кохання
Інші поети
Надин
@mindmap
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3542
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5839