زخات أسفي

Jack Frost

أدمنت أحزاني فصرت أخاف أن لا أحزنا وطعنت آلافاً من المرات حتى صار يوجعني ، بأن لا أطعنا ولعنت في كل اللغات .. وصار يقلقني بأن لا ألعنا ... ولقد شنقت على جدار قصائدي ووصيتي كانت .. بأن لا أدفنا . °•°•°•°•° سوف اخرج نعم سوف اخرج ببعض كلمات خرجت من وحدتي لكنك اختفيت بلمح البصر اتريد قتلي من جديد بتلك الوحدة والاحزان قلت لك عزلتي لن تتركني ولن اترك عزلتي بضياع احلامي وضياعك انت سوف اضيع انا ايضا في ضلاماتي °•°•°•°•° ولن اعود لتك الكلمات من يصدق ان ذالك الشخص الذي لون حياتي بالوان سندس يكون طيف من خيالي يكون بحالة اشباح من كان يصدق ان الذي يرى ناس ويبتسم و يختفي الان ويعطيني زخات اسفه عليه °•°•°•°•°

2018-09-03 06:47:14

11

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

نـُونِه

لم تأسف يوماً💜

Відповісти

2018-09-03 08:12:27

1

نـُونِه

ولم أندم يوماً.💜

Відповісти

2018-09-03 08:12:43

1

Jack Frost

هذا افضل ...الندم على شخص لايستحق الندم هو كالموت يومياً 😥😄

Відповісти

2018-09-03 09:00:06

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15123

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12205