" Скажи куди ми діли своє гасло "
Merian Varner
Пройшли роки і відцвіли наші троянди Погас той погляд , що колись горів Слова стали фальшиві та холодні Що стало з нами ? Невже це відлік днів ?! Часи розлуки , недосказання й сварки Але ж було й хороше - ми були наче в сні Скажи куди ми діли сили й гасло ? Вогню , який колись для нас горів ! . В груді моїй серце було мов жерло Тепер воно дотліло - остався вугольок За ним мене покинула й надія І полетіла в небо неначе мотильок ! Два океани сліз - тепер це мої очі Поглянь у них побачиш лиш журбу ! Я не скажу ні слова , я просто мовчки плачу Тому , що досі ще тебе люблю !
2022-01-16 06:58:56
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш, але в першому рядку помилка в слові, ви написали"відцвіди", а там мабуть мало бути відцвіли. А так то все МАКСИМАЛЬНО класно✨👏✨
Відповісти
2022-01-16 17:12:38
1
Merian Varner
@просто веселка дуже дякую, я старалась написати його максимально душевно 🥰 Так ви праві в першому рядку була опечатка, але вже все виправила 😊
Відповісти
2022-01-16 17:28:25
1
Інші вірші поета
" Погрязла доля у пітьмі " " Ти помер у моєму серці " " Жизнь на бумаге " " Пишу вірші коли : "
Інші поети
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2540
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2256