"Як шкода , що уже не буде"

Merian Varner

Я так боюсь , що розчаруєш Тому і є ці оправдання Які придумую сама я Ось це і є моє зізнання !. Даю поради , наставляю , Щоб не зійшов наш поїзд з рельсів Бувають миті - ображаюсь А ти не бачиш в цьому сенсів ! Все стукаю б' юсь в твої двері Кричу на німо , плачу , мучусь ! Ти граєш в роль " Не розумію " А я на грані " Все розлучусь "!. Холодним став чучуть жорстоким В твоїх стандартах " Чоловіком " Чому кохання все проходить ? Кажуть: " Так буває з віком " . Все рідше ти до мене дзвониш І чую в слухавці сопіння Як би ж я знала , що так буде Була б сама вже без сумління ! . Пройшли часи де була ніжність Де ти торкав : волосся , плечі ... Як шкода ,що вже не вернути Ті миті , що були у перше !.

2022-09-28 05:12:13

Інші вірші поета

" Не журись " "Весна" " Захід сонця " "Хто скаже , що кохання не чудове"

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Mira

@mira_sama

Vorozhka

@Vorozhka

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2390

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1941