Я стільки часу, вічно був не з тими...
Я стільки часу, вічно був не з тими... Плекав надію, вірив і шукав. Я плідно підбирав фальшиві рими, коли в снігах за щастям я гукав. Топив я лід, і виривав гіляччя; Я спраглому напитись дав води. Життя так жити - це моє прокляття, одне з моїх проклять - це ти! Лиш сірі будні бачу на дорозі, лиш темне небо шириться в далі. Убитий пострілом лежу я на морозі, а наді мною плачуть солов'ї. Лежу в снігах, я, попід небесами, і пишу тобі вірші в темноті Пишу про те, що не кажу словами. Пишу про те, що бачив я у сні Я бачив душу - кам'яний граніт, і голос, що розтопить завірюху. Його вчуває весь блакитний світ. І навіть ті, що втратили дар слуху. Лише в тобі уся моя є сутність. Лише для тебе все, що я творю. Лише для тебе вся моя могутність. Лише тобі слова ці говорю. Лише на тебе я надіюсь. Лише для тебе я живу...
2018-02-06 11:21:38
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
EvGor
У тебе власний стиль. Продовжуй.
Відповісти
2018-02-07 17:24:52
1
Мар'ян Муж
@EvGor величезне дякую с:
Відповісти
2018-02-07 19:06:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2886