Я стільки часу, вічно був не з тими...
Я стільки часу, вічно був не з тими... Плекав надію, вірив і шукав. Я плідно підбирав фальшиві рими, коли в снігах за щастям я гукав. Топив я лід, і виривав гіляччя; Я спраглому напитись дав води. Життя так жити - це моє прокляття, одне з моїх проклять - це ти! Лиш сірі будні бачу на дорозі, лиш темне небо шириться в далі. Убитий пострілом лежу я на морозі, а наді мною плачуть солов'ї. Лежу в снігах, я, попід небесами, і пишу тобі вірші в темноті Пишу про те, що не кажу словами. Пишу про те, що бачив я у сні Я бачив душу - кам'яний граніт, і голос, що розтопить завірюху. Його вчуває весь блакитний світ. І навіть ті, що втратили дар слуху. Лише в тобі уся моя є сутність. Лише для тебе все, що я творю. Лише для тебе вся моя могутність. Лише тобі слова ці говорю. Лише на тебе я надіюсь. Лише для тебе я живу...
2018-02-06 11:21:38
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
EvGor
У тебе власний стиль. Продовжуй.
Відповісти
2018-02-07 17:24:52
1
Мар'ян Муж
@EvGor величезне дякую с:
Відповісти
2018-02-07 19:06:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2128
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385