Він для неї цілий Всесвіт
Вона ішла немов летіла
Немов та пташка полохлива,
Ішла так швидко і граційно
Бо у думках була щаслива ,
Натхнення душу окриляло ,
Ішла назустріч тій годині,
Коли почує голос тихий
Який шепоче їй щоразу,
Що тут він поруч й не покине,
Він обіймав немов востаннє
Цілунки ніжні дарував їй ,
Тихенько плакала щоразу
Щоб не побачив її милий,
Чекали місяці розлуки ,
І час постав немов та вічність
Ночами марила про нього,
І їй з'являвся він щоночі,
У снах прекрасних та барвистих
Вона так мріяла про космос
Кохання їх-немов та вічність ,
А час немов ,швидка ракета,
Що відправля їх разом в космос...
(02.03.2020)
2020-05-10 12:12:24
2
0