Те,що нас оточує
Мария Шпир
Поглянь навколо і скажи, Що бачиш ти, що чуєш, Чи гарно справді навкруги У світі цих ілюзій , Де люди бачать лиш красу В омані ходять завжди І кожен вірить у своє Не прагне щось міняти, Де всі немов солдати йдуть Щоранку на роботу, І кожен хоче щось собі Урвати на дурняк би, Вже рідко стрінеш ти того, Кого б назвав людина Бо мало тіло просто мать, Щоб зватися "людина" Забули люди про добро , Про співчуття і біль , Бо кожен дбає про своє, Навіщо зайвий хлопіт? Навіщо думать про чуже Своїх проблем багато Проте затям ти друже мій Коли в біду ти трапиш, Тобі протянуть руку ті, Кого ти не цурався , Тож ти затям і пам'ятай Живеш ти у спільноті Ти дбай про них І пам'ятай:вони прийдуть на поміч. (04.01.2020)
2020-05-22 11:47:58
3
0
Інші вірші поета
Віртуальний світ Відпочинок із собою Моя подруга Мій друг
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
شَذى
@Shatha
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5514
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3909