Параліч
Летить душа моя вночі у прірву,
Світ тіней і мороку важкого.
Мертвий я, хоча в руках не бачу квітів,
Біль один, герой кіно німого.
Лежу, мичу, поламаний солдатик,
Плачу, знаючи, що поміч не прийде.
Я - в'язень стін своїх, чекатиму вистави
Демонів, мерців театру Вар'єте
Суккуби, гарпії ховаються за краєм
Ліжка, що тримає без бажання відпускати.
Намагаюся спастися я але вже знаю,
Як табличка у метро - що виходу немає.
Ребра плавляться мої в огні,
Чорти чомусь за щось беруть реванш.
Відкриті очі бігають туди-сюди,
Я - мишка в клітці, Я - де Лардж.
Це жінка? Привид? Чи чудовисько страшне?
Воно сміється з чорними очами.
Я молюся вже, коли суккуб втече,
Коли моя душа продовжить спати?
Полум'я не так горить. Потроху відпускає,
Озираюсь і немає більше гарпій.
Піднімаю руку - дотик відчуваю,
Спати! Спати! І не дай Боже прокидатись!
Світ тіней і мороку важкого.
Мертвий я, хоча в руках не бачу квітів,
Біль один, герой кіно німого.
Лежу, мичу, поламаний солдатик,
Плачу, знаючи, що поміч не прийде.
Я - в'язень стін своїх, чекатиму вистави
Демонів, мерців театру Вар'єте
Суккуби, гарпії ховаються за краєм
Ліжка, що тримає без бажання відпускати.
Намагаюся спастися я але вже знаю,
Як табличка у метро - що виходу немає.
Ребра плавляться мої в огні,
Чорти чомусь за щось беруть реванш.
Відкриті очі бігають туди-сюди,
Я - мишка в клітці, Я - де Лардж.
Це жінка? Привид? Чи чудовисько страшне?
Воно сміється з чорними очами.
Я молюся вже, коли суккуб втече,
Коли моя душа продовжить спати?
Полум'я не так горить. Потроху відпускає,
Озираюсь і немає більше гарпій.
Піднімаю руку - дотик відчуваю,
Спати! Спати! І не дай Боже прокидатись!
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)